[personal profile] beadturtle
Давно вже купляю замість білого пшеничного борошна цільнозернове борошно спельти. У нас воно називається дінкель або урдінкель, в Мігро наприклад буває таке



Коли тільки починала цікавитися цією темою, то дінкель переклала як спельта. Зустрічала разом зі спельтою і назву полба. Я думала, що це синоніми, потім вичитала, що то різні види пшениці. З інших джерел полба - то загальна назва всіх плівчастих видів пшениці з ламким колосом, а спельта - це якраз один із таких видів. Отже і полба, і спельта – це назви стародавніх видів м’якої пшениці. Ці два види тісно пов’язані у своїй історії. У XIX ст. культурна двозернянка носила назву «звичайна полба», а спельта – «справжня полба». Це обумовило певну плутанину у назвах цих культур.

Оскільки в німецькій вікіпедії в лантинській назві дінкеля присутнє слово спельта, то для себе я перекладаю дінкель, як спельта, під полбою розумію більш загальну назву.

А урдінкель - це найдавніший сорт спельти, який начебто не зхрещувався з іншими видами пшениці.

Тепер трохи історії. Вже в епоху мезоліту — неоліту полба широко використовувалася як харчова рослина, зокрема в країнах Азії, Північній Африці (знайдена в усипальнях фараонів, які датувалися 10-м тисячоліттям до н. е.) та у Європі (зокрема у трипільців).

Полба була однією з перших одомашнених культур на Близькому Сході. Вчені вважають, що осередком зародження полби є країни Східного Середземномор'я, а також Закавказзя і Абіссінії.

В Україні найдавніша знахідка полби виявлена у Чернівецькій області (ΙV тисячоліття до нашої ери), а у Тернопільській області знахідка відноситься до часів бронзового тисячоліття. У Карпатському регіоні полбу вирощували до середині 50-х років минулого століття під назвами „оркіш” і „лускниця”. На території України в культурі використовувалися двозернянка-полба (T. dicoccum) та однозернянка (T. monococcum), із значним переважанням першої. Також серед археологічних зразків подекуди зустрічається спельта (T. spelta).

У наш час полба вирощується в основному у районах, населення яких зберігає елементи національної культури: у гірських районах Балканського, Апенінського та Піренейського півостровів, Ефіопії, на півдні Аравії, Марокко, Індії, Туреччині, Ірані, Азербайджані, Вірменії і Дагестані.

Полба характеризується швидким визріванням, дуже стійка до примх погоди, добре росте у різних кліматичних умовах і менш вражається хворобами та ушкоджується шкідниками. Пік популярності крупи припадає на 17-18 століття, коли цей злак цінували за простоту вирощування і високу поживну цінність. З аграрною революцією любов до крупи була втрачена здебільшого через те, що її важко молоти та обробляти. І тільки через декілька століть, коли здорове харчування стає головним завданням кулінарії, полба і спельта повернулись із забутих рослин.

В чому ж цінність конкретно дінкеля (спельти) для здорового харчування. Спельта має високий вміст легкозасвоюваного білка і його в ній більше аніж у звичайній пшениці. Вона багата на ненасичені жирні кислоти та клітковину. Особливі розчинні вуглеводи, що містяться в спельті (мукополісахариди) здатні зміцнювати імунну систему. Вміст клейковини (глютену) в спельті 38-40%. Глютен спельти має іншу структуру, тому вона легше перетравлюється, такрож частіше не викликає алергії у людей, чутливих до глютену в пшеничному зерні. Деякі учені стверджують, що вона, навпаки, допомагає боротися з глютеновою хворобою. Цільнозернове борошно спельти має низький глікемічний індекс, тому не призводить до збільшення ваги і розвитку діабету типу ІІ. Має високий вміст вітамінів В і заліза, рибофлавіну (засіб від мігрені). Також спельта є джерелом ніацину, який понижує рівень холестеролу.

Сподіваюсь, що ця інформація була комусь цікава і корисна :) Смачного!

Style Credit